Без рук, будь ласка

Син (майже 6 років) на морі десь отруївся на 4тий день, поригав-поспав і забув. На 6тий день після моря мився в дущі, коли звідти почалися крики:
- Тато, мамо, в мене одне яйце!!! Я, певне, його виригав, коли ригав!!!
В дитини істерика. Мама з татом почали "шукати" друге яйце в дитини. Але так й не знайшли. Певне, через температуру води воно десь сховалось на той час. Але так як дитина не раз була вже в хіругів-урологів і жоден не сказав, що там в нас проблеми з кількістю, то мама з татом забили на це, спробувавши заспокоїти Даню, та й пішли з ванної кімнати.
Через хвилину з ванної знову крик:
- Мама!!! Я вже третє знайшов!
Висновок: потрібно менше себе лапати. А то ще щось зайве знайдеш чи не дорахуєшся чогось.

Устами младенца глаголет истина

Сьогодні п"ятирічний син намагався скласти пазл-Європу. Коли я показала йому Росію (лише європейську її частину до Уралу), він сказав:
- Ого, яка велика. А навіщо тоді їй пів-України?
Я не знайшлась, що відповісти на це.

Дійшло до Молдови. Даня запитує:
- А що це за країна?
- Молдова.
- Ого яка маленька. А давай віддамо їй пів-України?
- Якщо ми віддамо їй трохи України, то Україна стане маленькою.
- А ми заберемо половину Росії.
Чим не варіант?

Майже весна

Сьогодні закінчується зима. В цьому місці велике УРА!
Велике, бо, по-перше, завтра вже весна, а це квіточки, гормони, тепло (кому що важливіше). І по-друге, поки що - це найгірша зима в моєму житті. Не дивлячись на досягнення мого меньшенького в цей період (повзання, вставання, присідання і т.п.), я б воліла забути й не згадувати ці червоно-сумні дні нашої країни.
Картаю себе за те, що сталось тиждень тому. Картаю, що ніяк не зарадила цьому. Хотіла б відмотати час назад і попередити якось ці події...
Перші декілька днів не було чіткого розуміння, що сталося. Просто мозку потрібен був час на усвідомлення, на запис та обробку цих вже історичних даних. А ось зараз починаєш обмірковувати всі "если бы да кабы", прокручуєш в голові постійно слова, кадри, уривки з відео, що стосуються того жаху...
Картаю себе за жертви... Дехто не зовсім людяний міг би сказати: "Вони знали, куди йшли і що їх очікує. В тому немає моєї провини". Але я так не можу сказати. І зовсім не тому, що я людяна, а тому, що вони НЕ знали на що йшли. Якби хтось очікував, що так обернуться справи, то бажаючих залишити свої життя там було би поменьше (або ж людей було б побільше й втрати, відповідно, були б меньші - хоча тут "бабка на двое гадала"). Та й взагалі ніхто не міг знати, що воно обернеться ТАК. Треба зовсім погано думати про людей, щоб дозволити собі уявити той сценарій, за яким жив Майдан минулого тижня.
Ось і залишається поки винити себе у всьому цьому.
P.S. Буду чесною. Не дивлячись на всі мої сумбурні почуття зараз, я не жалкую, що метро не працювало тоді. Адже в противному випадку в мене б вистачило розуму/відваги/необережності (потрібне підкреслити) відправити туди чоловіка 18го. Все-таки "своя рубаха ближе к телу". Якось так...

По одёжке встречают

"Мой ласковый и нежный зверь". Есть такой хороший фильм советский. Сколько раз не смотрела его, но могу (и хочу!) ещё разок-другой посомтреть. Самый трогательный момент в фильме - это свадьба, и соответственно вальс, когда жених с невестой танцуют. Вальс не просто хорош, а, по моему мнению, замечательный. Это одна из немногих мелодий, которые заставляют меня давать деньги уличным музыкантам (беднякам не подаю, а могу только музыкантам дать, и то только в случае удачного выбора песни или хорошего исполнения).
На днях, услышав этот вальс, решила посмотреть, кто же его автор. Была приятно удивлена - молдавский композитор Евгений Дога (он, кстати, писал музыку не к одному советскому фильму). А приятно удивлена тем, что в Молдавии кроме вина есть ещё и люди - люди творческие и талантивые.

Не Макаренко я

На днях 5-летний сын просил меня научить делать его отрыжку. Не смогла что-то я...
Даже не знаю, как объяснить весь процесс. Пока только показать могу. Но в этом деле это делу не помогает.
Хоть бери и в гугль лезь за этим.
Остаётся мне учить ребёнка читать, писать и считать, раз с отрыжками никак :)